Гебель Густав Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гебель.
Гебель Густав Іванович
Народження1785
Смерть1 серпня 1856(1856-08-01)
Могильовська губернія, Російська імперія
Званнягенерал-майор
Війни / битвиВійна третьої коаліції
Нагороди
орден Святого Георгія IV ступеня орден Святого Володимира III ступеня Орден Святого Володимира IV ступеня орден Святої Анни II ступеня орден Святої Анни III ступеня Золота зброя «За хоробрість»

Густав Іванович Гебель (1785—1856) — генерал-майор Російської імператорської армії, комендант Дрездена, другий комендант Києва. Ім'я Г. І. Гебеля нерозривно пов'язане з повстанням декабристів і повстанням Чернігівського полку.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Густав Гебель народився бл. 1785 року; походив із «лікарських дітей»[1] .

По закінченні 4 липня 1800 року кадетського корпусу був направлений прапорщиком в 5-й єгерський полк. Менш ніж через два місяці був проведений в підпоручики, а 11 жовтня 1804 отримав чин поручика[1] .

Брав участь у війнах третьої і четвертої антинаполеонівських коаліцій і був нагороджений орденом Святої Анни 3 ступеня[1] .

27 квітня 1807 року Гебель був підвищений до звання штабс-капітана, 29 березня 1809 року в капітани, а 6 липня 1812 року одержав чин майора[1] .

Після вторгнення Наполеона в Росію брав участь практично у всіх ключових битвах Французько-російської війни 1812 року. За хоробрість був нагороджений орденом Святого Володимира 4 ступеня з бантом і Золотою шпагою[1] .

Після вигнання французької армії з меж імперії брав участь в війні шостої коаліції і був нагороджений орденом Святої Анни 2 ступеня. У 1813 році Густав Іванович Гебель був призначений командуванням на посаду плац-майора Лейпцига[1] .

У 1815 році Гебель був затверджений комендантом міста Дрездена[1] .

26 листопада 1819 року Гебель був нагороджений орденом Святого Георгія IV класу.

У чині підполковника він був командиром Чернігівського 29-го піхотного полку та 25 грудня 1825 року одержав наказ заарештувати батальйонного командира того ж полку підполковника Сергія Івановича Муравйова-Апостола і його брата Матвія. Муравйових в Василькові не виявилося, і Гебель довелося проїхати в Житомир і інші містечка, поки в ніч на 29 грудня він не наздогнав їх в селі Триліси, місці стоянки однієї з рот полку[2] .

При виконанні наказу однодумці Муравйових-Апостолів (серед яких були офіцери полку Кузьмін, Соловйов, Сухинов і Щепілло) напали на Гебеля і завдали йому 14 ран багнетом в різні частини тіла і зламали праву руку. Наслідком невдалого арешту був відомий бунт в Чернігівському полку[2] . Солдати полку в розправі над полковником участі не брали, а залишалися тільки глядачами. Полковнику Гебелю за допомогою рядового 5-ї роти Максима Іванова вдалося врятуватися від бунтівників[3] .

Поранений Гебель був доставлений до Києва, де довго лікувався. За бажанням російського імператора Миколи І, ще у ліжку, підполковник Гебель продиктував опис всього, що відбулося з ним[2] .

9 січня 1826 року Гебель був підвищений за відмінність по службі в полковники, а потім нагороджений орденом Святого Володимира 3-го ступеня. У 1828 році він був призначений другим комендантом Києва[2] .

Підвищений у звання генерал-майора, він вийшов у відставку в 1835 році, жив деякий час в Києві, а потім переселився в свій маєток у Могильовській губернії, де і прожив решту життя[2] .

Густав Іванович Гебель помер 1 серпня 1856 року[2] .

Один з учасників повстання Чернігівського полку, M. І. Муравйов-Апостол, в своїх спогадах відноситься негативно до особистості Гебеля і стверджує, що «будь на місці Гебеля полковим командиром людина, яка б заслуговувала поваги своїх підлеглих і більш розумна, не було б обурення»[4] . Несприятливий відгук про Гебеля дає і декабрист І. І. Горбачевський[5] . За словами ж сина Гебеля Олександра, він був людиною строгою, обов'язковою і при всій своїй доброті запальною до крайності. Йому доручено було підтягнути розпущений полк, за що його і не злюбили[6] .

Образ в кіно

[ред. | ред. код]

У російському фільмі «Союз порятунку» (2019) роль Гебеля виконав Владислав Вєтров.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д е ж Гебель Густав Иванович [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.].
  2. ↑ а б в г д е Гебель, Густав Иванович // Русский биографический словарь : в 25 т. — СПб.—М., 1896—1918. (рос.)
  3. ↑ Киянская О. И. «Южный бунт. Восстание Черниговского пехотного полка 29 декабря 1825-3 января 1826 г.» Издательство Российского государственного гуманитарного университета, 1997 ISBN 978-5-7281-0004-1
  4. ↑ «Воспоминания М. И. Муравьева-Апостола» (стр. 0229—0238; Санкт-Петербургские ведомости, 1871 год)
  5. ↑ «Русский архив», 1882 год, том I, «Общество соединенных славян»
  6. ↑ «Из записок полковника Александра Густавовича Гебеля» («Русский Архив», № 176, 1871 год).

Література

[ред. | ред. код]
  • Документы о бунте Черниговского полка («Русский архив», 1871 г., стр. 257—288. «Бунт Черниговского полка»);
  • «Русская старина», 1905 г., том ІІ, стр. 374—391 («Переписка по поводу бунта Муравьева-Апостола»).
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гебель_Густав_Іванович&oldid=37523065